Есе

«Швидкісне навчання читанню та сьогодення.»

В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу, за умов правильного психолого-педагогічного підходу може стати читання.

Потреба швидкого ознайомлення з текстами дала поштовх до виникнення систем швидкочитання / 400-420 слів за хвилину/ та панорамного читання / 2000 – 3500 слів за хв./. Практика доводить ефективність названих систем.

«Читання – це віконце, через яке діти бачать світ, пізнають його і самих себе», - вчив нас В.О.Сухомлинський. Та і численні дослідження доводять: якщо школяр читає вголос незнайому сторінку зі швидкістю 150 і більше слів за хвилину, він, як правило, успішно навчається з переважної більшості предметів. Техніка читання повільніша за 90 - не дає змоги навіть найстараннішій дитині вирватися з лав невстигаючих.

Низька успішність, постійні нашарування негативних емоцій, пов’язані з повільним читанням, приводять до неврозів та інших небезпечних захворювань. Можливість запобігти цьому – навчити кожну дитину читати швидко і свідомо ще в дошкільному віці. При цьому необхідно враховувати той факт, що всі наші вихованці до 6-ти років знайомляться з буквами і вчаться добре їх впізнавати разом з мамами і бабусями за їх власними методиками, які дуже часто є помилковими, методично не виваженими, а то й дуже часто такими, що не мають права на існування в початковому навчанні. А, як відомо, неправильне ознайомлення з буквами стає першою завадою на шляху до свідомого, правильного і швидкого читання.

В.О.Сухомлинський нагадував нам: «Чим раніше дитина почала читати, чим органічніше пов’язане читання з усім її духовним життям, тим складніші процеси мислення відбуваються під час читання, тим більше дає читання для розумового розвитку». При цьому не завадить нагадати, що процес читання повинен базуватися на природній для віку дітей ігровій діяльності. Безкінечні дитячі «чому?» потребують швидкої і досить зрозумілої відповіді. Малята хочуть знати все і відразу. А враховуючи той момент, що до 1-го класу всі малята знають, що таке букви і, навіть, можуть їх пізнавати, а то і читати, вважаю за доцільне в першому класі працювати не над поурочним вивченням кожної букви окремо, а над закріпленням всіх букв одночасно та над прочитанням складів з ними.

Головним аргументом такої роботи служить той момент, що працюючи над всіма буквами одночасно основна увага звертається на розвиток фонематичного слуху, що сприяє в свою чергу поповненню лексичного запасу дитини та попередженню дисграфічного письма в майбутньому.

Прочитанням складів можна досягти не лише автоматизму прочитуваних букв (тому що вони за розміром є короткими: дві або три букви, до складу яких обов’язково входить голосна), а і подолати у дітей дитячий страх перед читанням, адже дитина бачить, що читати – це не страшно, тому що зовсім просто.

Єдиною пересторогою в роботі над таким читанням є умова чіткої звуковимови учня. Коли дитина не вимовляє якийсь із звуків, вчити її читати склади з «немовною» буквою – значить завчасно виховувати дисграфіка.

Основи такої методики розроблені мною ще 10 років назад, вивчені центром методичної служби, проведено більше 20 майстер-класів, зроблено декілька публікацій .

Як показує досвід працюючи за розробленою методикою за 25 – 35 занять діти починають читати речення словами, при цьому усвідомлюючи зміст прочитаного.

Недоліком в реалізації цього доробку є те, що працювати за цією методикою можуть лише дошкільні заклади, початкова ж школа відійти від державних програм не може, тому і втрачає дорогоцінний час не на техніку прочитання , а на повторне вивчення букви А знову і знову.